- скажений
- -а, -е.1) Хворий на сказ; який сказився. Скажений вовк. || рідко. Який має психічний розлад; божевільний. || у знач. ім. скаже́ний, -ного, ч.; скаже́на, -ної, ж. Хвора на сказ чи божевільна людина (уживається перев. як лайка).2) Який легко втрачає самовладання, нестримний у гніві; несамовитий, нестямний. || Який перебуває у стані несамовитості, шаленства. || Який виражає несамовитість, шаленство. || Який діє за власним бажанням, за власною волею, не зважаючи ні на кого; свавільний. || Баский, гарячий (про коня).3) перен. Дуже сильний, значний силою свого вияву. || Інтенсивний, надзвичайно глибокий (про стан, почуття і т. ін.). || Дуже швидкий. || Рвучкий (про вітер). || Нестерпний (про холод, спеку та ін.). || З великими морозами; лютий (про зиму). || Бурхливий (про море). || Міцний (про тютюн). || Дуже напружений, клопітливий, заповнений справами, роботою і т. ін. || Неймовірний, дивовижний.••
Мов скаже́ний — а) не здатний контролювати свої вчинки, дії; б) уживається для підкреслення енергійності, інтенсивності якоїсь дії, сили її вияву.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.